Пацієнтка Т., 1962, м. Київ.

У 2006 році пацієнтка вперше звернулася до неврологічного відділення 1-ї міської лікарні зі скаргами на: хиткість ходи, оніміння нижніх кінцівок, світло- та шумобоязнь, тремор. Під впливом дратівливих чинників починалися панічні атаки, піднімався тиск, з’являвся сильний головний біль. Після проходження ряду обстежень пацієнтці було встановлено діагноз «розсіяний склероз, церебральна форма, прогресуючий перебіг».
З цього моменту 2-3 рази на рік пацієнтка лягала до стаціонару для проходження спеціалізованого курсу лікування, що дозволяв зняти гострі стани та полегшити прояви хвороби. Ефекту від подібного лікування вистачало максимально на 6 місяців, після чого картина повторювалася. Решту часу пацієнтка приймала спец препарати.
Пацієнтка здобула групу інвалідності.

Вперше Т. звернулася до «СмартМед» у червні 2019 року. Жінку привіз син, пересуватися у громадському транспорті жінка не могла. Для того, щоб стало можливо провести первинну діагностику, довелося вимкнути в кабінеті світло, зашторити вікна і закрити двері. Консультація проводилася в цілковитій тиші – найменший дратівливий фактор викликав у пацієнтки панічну атаку, внаслідок чого проводити діагностику ставало неможливо.

Результат діагностики:

– У пацієнтки був виявлений цитомегаловірус (Сytomegalovirus) по чорній субстанції, виявлено інфікування герпесом 2 типу (Herpes Simplex 2).

–       Призначено лікування, що включає органопідтримуючу та противірусну терапію. Індивідуально підібрано обмежену кількість рослинних препаратів у мінімально ефективних дозах, оскільки організм пацієнтки дуже агресивно реагував на будь-яке втручання.

Такими маленькими кроками ми рухалися 6 місяців, постійно коригуючи курс лікування. Антивірусну терапію нам вдалося «підключити» до курсу лікування лише через 3 місяці. У вересні пацієнтка прийшла на контроль самостійно, приїхавши на метро. Проводити діагностику при «зачинених дверях» більше не мало сенсу – зовнішні подразники не викликали загострення захворювання.
З листопада 2019 року, незважаючи на нашу незгоду, пацієнтка вперше з 2006 року за власним бажанням скасувала проходження традиційного курсу лікування в стаціонарі, аргументуючи своє рішення хорошим самопочуттям. На даний момент пацієнтка не приймає жодних нейротропних препаратів.

Висновки: В даному випадку «спусковим механізмом», що запустив складне системне захворювання (розсіяний склероз), стала комбінація двох герпесвірусних інфекцій: цитомегаловірус, що є лімфотропним вірусом, з герпесом 2 є нейротропним вірусом. Ця зловісна суміш зіграла з організмом злий жарт. У подібних випадках симптоматичне лікування поставленого діагнозу допоможе на якийсь час полегшити симптоми, але жодним чином не вирішить проблему. Ми досить часто практично бачимо сумні наслідки непомітних і недіагностованих хронічних вірусів, які існують у організмі роками. І тільки знайшовши та усунувши причину, ми можемо говорити про те, що проблему вирішено.