Як Вам відомо, ми не стоїмо на місці і постійно шукаємо шляхи, здатні продовжити Вашу лінію життя. Цього разу до Вашої уваги пропонується абсолютно нова процедура під назвою «Гіпокситерапія».

Надихнула нас на це член нашої наукової ради Тетяна Вікторівна Серебровська – професор, доктор біологічних наук, провідний науковий співробітник відділу з вивчення гіпоксичних станів Інституту фізіології ім. Богомольця НАН України, дійсний член Міжнародної академії наук. Тетяна Вікторівна однією з перших в Україні почала займатися вивченням впливу гіпоксичних станів на організм людини, а також механізмів адаптації людини до нестачі кисню. Її наукова діяльність у цьому напрямку налічує десятиріччя.

Тетяною Вікторівною було організовано десятки наукових експедицій до високогірних районів світу, вона побувала на гірських вершинах Північної і Південної Америк, Японії, Тибету, Гімалаїв. Вона є одним із провідних світових експертів із впливу інтервальної гіпоксії на організм людини та реалізації цього методу в медичній практиці. Тетяна Вікторівна є автором понад 250 наукових публікацій в Україні та за кордоном, 7 вітчизняних і закордонних патентів.

Отже, ГІПОКСИТЕРАПІЯ – це немедикаментозний метод лікування, що полягає в періодичному вдиханні повітря зі зниженим вмістом кисню.

Сторінки історії:
Ще далекого 1964 р. багатьма друкованими виданнями світу були опубліковані матеріали про експедицію французького біолога Бельвефера до країни захмарних довгожителів, таємничих хунза. Долина Хунза розташована на висоті 2500 м у гірському пасмі Каракорум на території Пакистану. Населення цього краю не знає хвороб, а середня тривалість життя хунза (за даними проведеного перепису населення) в той час становила 120 років! Долина знаходиться в пасмі Каракум на висоті 2500 м.

А понад 100 років тому був доведений факт, що маловиражений ступінь гіпоксії не просто не призводить до серйозних порушень в організмі, а значно сприяє активізації життєво важливих його функцій. Природність цього методу обумовлена фізіологічною здатністю людського організму здійснювати життєво важливі процеси в умовах нестачі кисню. Цей феномен закладений в нас генетично, тому що саме він використовується у внутрішньоутробному періоді розвитку та обумовлюється наявністю певних ферментів. І навіть після народження дитини, коли тканини організму переходять на звичайний режим утилізації кисню, ця генетично запрограмована здатність нікуди не зникає – вона зберігається.
Одним із механізмів адаптації до гіпоксії на клітинному рівні є оптимізація енергетичного обміну, яка допомагає клітинам функціонувати за умов обмеженого забезпечення тканин киснем завдяки більш ефективному його споживанню. Інтервальна гіпоксія характеризується нормалізувальним впливом на показники водного, жирового, білкового обмінів, покращує продуктивність, збільшує стійкість до екстремальних факторів зовнішнього середовища. А ось результатами її впливу є поліпшення функціонування системи транспортування кисню – надходження кисню в організм підвищується завдяки посиленню ефективності вентиляції легень, збільшенню поверхні газообміну, поліпшенню оксигенації (збагачення киснем) крові в легенях.

Запрограмований стрес

У цій статті мова піде про інтервальні гіпоксичні тренування (надалі – ІГТ). Цей метод (серед інших) довгий час залишався за «закритими дверима» – саме він використовувався для підготовки військових льотчиків, бійців елітних спецпідрозділів, підвищення рекордів у спорті. Безсумнівним плюсом є той факт, що він дозволяє уникнути медикаментозного втручання, а його ефективність обумовлена лише активізацією прихованих резервних можливостей організму.
Завдяки впливу на фундаментальні клітинні механізми життєдіяльності, зокрема геном, дихання гіпоксичними газовими сумішами широко використовується в медицині, оскільки стимулює продукцію стовбурових клітин, факторів росту, необхідних для загоєння травм, нормалізує життєдіяльність мітохондрій, стимулює синтез нейромедіаторів, підвищує стійкість до стресових факторів, зменшує стомлюваність.
Серед загальних ефектів варто виділити уповільнення процесу старіння – він досягається за допомогою заміщення старих клітинних елементів молодими і життєздатними.
Доведений відновний вплив терапевтичної гіпоксії на основні фізіологічні функції, зокрема роботу серцево-судинної та дихальної систем, імунітет. Метод має безпосередню антидіабетичну дію, підвищує резистентність організму до екстремальних факторів навколишнього середовища, зменшує патогенний вплив іонізуючої радіації, підвищує стійкість до дії різних токсинів.

З наукової точки зору, якщо комусь цікаво, в організмі за умов помірної нестачі кисню запускається ланцюжок специфічних процесів. Початковою ланкою є гальмування окислення та окисного ресинтезу аденозинтрифосфорної кислоти у разі нестачі кисню. Внаслідок цього в клітині зменшується кількість макроергів і, відповідно, збільшується кількість продуктів їх розпаду. Маса мітохондрій збільшується, а це означає збільшення числа дихальних ланцюгів. Таким шляхом відновлюється або збільшується здатність клітини виробляти енергію всупереч нестачі кисню в крові, що притікає. Описані процеси відбуваються головним чином в органах з найбільш інтенсивною адаптаційною гіперфункцією у разі гіпоксії, тобто органів, що відповідають за транспорт кисню (легені, серце, дихальні м’язи, еритробластичний відросток кісткового мозку), а також найбільше страждають від нестачі кисню (кора великого мозку, нейрони дихального центру).
У клінічній практиці метод успішно використовується в комплексній терапії для лікування бронхіальної астми, цукрового діабету, хвороби Паркінсона та інших раніше невиліковних хвороб.
Сьогодні інтервальні гіпоксичні тренування (ІГТ) широко використовуються для висотної преакліматизації, лікування різних захворювань і в спорті.
Численні дослідження підтвердили, що гіпоксичне прекондиціонування підвищує скорочувальну функцію серця, підтримує ритмогенез, попереджає розвиток реперфузійних аритмій, а також значно знижує ризик розвитку інфаркту міокарда.
Ще одною значною перевагою гіпоксичних тренувань є ефективний вплив на антиоксидантну систему організму. В результаті зміни періодів гіпоксії-реоксигенації підвищується активність антиоксидантних ферментів, гальмуються процеси перекисного окислення ліпідів, внаслідок чого зменшується явище деструктуризації клітинних мембран.
Гіпоксія значно підвищує толерантність і регенеративні властивості стовбурових клітин і клітин-попередниць. Протягом останніх двох десятиріч численні дослідження показали, що короткочасний гіпоксичний вплив здійснює мобілізувальну дію на гематопоетичні (клітини кісткового мозку, з яких в результаті утворюються всі види клітин крові: лейкоцити, еритроцити, тромбоцити), мезенхімальні (клітини, які можуть диференціюватися в різні типи клітин – це провідні серед стовбурових клітин дорослого організму) та нейрональні стовбурові клітини (в ембріональному періоді розвитку саме з них утворюються клітини нервової системи, приблизно 70 % з них гине до моменту народження).

Показання до застосування
1. Загальні показання – профілактика і спортивна практика:
Підвищення фізичної та розумової працездатності, стійкості до емоційних навантажень, профілактика гострих респіраторних захворювань, профілактика раннього старіння, підвищення стійкості до навантажень у спортсменів (ІГТ збільшує дихальний обсяг і альвеолярний кровотік під час тренування, покращує співвідношення вентиляції та перфузії легень, збільшує дифузійну здатність легенів, призводить до перерозподілу периферичного кровотоку та збільшення ударного об’єму серця під час фізичного навантаження).
2. Лікування:

а) Захворювання серцево-судинної системи: ішемічна хвороба серця, нейроциркуляторна дистонія, гіпертонічна хвороба 1-2-ої стадії, недостатність кровообігу, облітерувальні захворювання периферичних судин (ІГТ, яке характеризується повторюваними епізодами гіпоксії та реоксигенації, значною мірою впливає на сприйнятливість міокарда до ішемії/реперфузії. Таким чином, ІГТ можуть мати сприятливу дію у разі використання циклів гіпоксії помірної інтенсивності.
Іншим позитивним аспектом адаптації до ІГТ є попередження аритмій, спричинених ішемією/реперфузією. ІГТ також активує різні інші шляхи клітинної сигналізації, які сприяють захисту міокарда).

Використання ІГТ під час лікування бронхіальної астми у дітей

б) Патології органів дихання: гостра пневмонія у стадії реконвалесценції, хронічний бронхіт і бронхіальна астма без загострень, емфізема легенів, пневмоконіози.

в) Хронічні запалення різної етіології та локалізації: тонзиліт, риніт, фарингіт, аднексит.

г) Хвороби ендокринної системи: цукровий діабет, первинний тиреотоксикоз 1-2-го ст., порушення обміну речовин (ожиріння). Гіпоксичне тренування підвищує активність ферментів гліколізу, збільшує кількість мітохондрій і рівень транспортера глюкози, а також поліпшує чутливість до інсуліну. До того ж гіпоксія підвищує рівень серотоніну в крові та знижує рівень лептину. Отже, вплив переривчастої гіпоксії може розглядатися як засіб зниження маси тіла та зменшення метаболічних факторів ризику. Цей новий підхід може бути корисним і практичним методом для клінічного застосування у пацієнтів з ожирінням, переддіабетичними порушеннями вуглеводного обміну та ЦД 2-го типу.

є) Неврози, астенічні та депресивні стани, вегетосудинна дистонія, епілепсія, хвороба Паркінсона (клінічні спостереження довели сприятливий вплив ІГТ на синтез дофаміну та його попередника діоксифенілаланіну у пацієнтів із хворобою Паркінсона).

е) Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічний гастрит, хронічний гепатит, дискінезія жовчовивідних шляхів.

ж) виразкова хвороба шлунка і 12–палої кишки, хронічний гастрит, хронічний гепатит, дискінезія жовчовивідних шляхів.

3. Реабілітація:
У цьому випадку йдеться про допомогу у відновленні після перенесених серцево-судинних захворювань (інфаркт міокарда, міокардит) і хірургічних втручань із метою прискорення відновних процесів у організмі, передусім кровотворної системи.

У сукупності ефекти ІГТ на серцево-судинну систему людини можна підсумувати так:

1) поліпшення обмінних процесів у міокарді;
2) підвищення стійкості міокарда до ішемії/реперфузії (антиішемічний ефект);
3) зменшення згубного впливу вільних радикалів;
4) поліпшення функції ендотелію та мікроциркуляції;
5) підвищення інотропної функції серця;
6) нормалізація артеріального тиску;
7) зниження активності симпатичної нервової системи;
8) зниження в’язкості крові та агрегації тромбоцитів.

Протипоказання також існують. До них належать будь-які гострі форми або загострення запальних процесів і захворювань, особливо ті, що супроводжуються лихоманкою, вроджені та набуті аномалії серця та судин, хвороби міокарда і перикарда у стадії декомпенсації, вагітність до 20 тижнів.
Відносним протипоказанням є і вік пацієнта понад 75 років через відсутність достатніх адаптаційних резервів організму у цій віковій групі.

Для обґрунтування вибору оптимальних режимів гіпоксичних тренувань неодноразово (з 2002 року) проводилися спеціальні дослідження із фіксацією показників вентиляційної функції, кровообігу, дихальної функції крові та тканинного дихання. Сучасне обладнання, ґрунтуючись на результатах досліджень, завдяки програмному забезпеченню та отриманим результатам досліджень, що використовуються, дає змогу максимально спростити процедуру підбору оптимальних персональних режимів гіпоксичних тренувань.

Представлений у нас апарат для гіпоксичних тренувань зроблений у Німеччині всесвітньо відомою компанією “Cellgym Technologies GmbH” і сертифікований як медичний апарат – він є одним із найсучасніших на ринку.

Суть процедури полягає в тому, що за нормального атмосферного тиску поперемінно активуються гіпоксія, що регулюється (від 16 до 9 % кисню), яка змінюється гіпероксією (34 % вміст кисню). Апарат на підставі проведеного тесту автоматично перемикається між фазами гіпоксії та гіперстимуляції. Одержані дані про стан організму фіксуються та виводяться на планшет протягом всієї процедури: вимірюється парціальний тиск РаО2 в артеріальній крові – чисельно дорівнює тиску, під яким відбулося насичення крові киснем, вимірювання відбувається за допомогою оксиметру – фотоелектричному приладу, що застосовується для вимірювання насиченості киснем гемоглобіну у крові як одного з найважливіших функціональних показників роботи серця та пульсу як показника серцевої діяльності.

Апарат дає можливість індивідуально регулювати концентрацію кисню у суміші, що вдихається.

Перед початком сеансу апарат проводить тест на гіпоксичне навантаження та залежно від отриманих результатів визначає індивідуально оптимальні параметри процедури:
% вміст кисню у разі гіпоксії.
Тривалість сеансів гіпо- та гіпероксії.
Кількість необхідних циклів.
Отримані результати відображаються на екрані, відповідно їм задаються індивідуальні програми.