>>Противірусна терапія та відновлення імунної системи в умовах коронавірусної інфекції

Противірусна терапія та відновлення імунної системи в умовах коронавірусної інфекції

Імунна система

 

Основою здоров’я людини є імунна система. Імунна система – це сукупність органів, тканин і клітин, що забезпечують захист організму від чужорідних агентів, це система організму, яка контролює сталість його клітинного і гуморального складу.
Від того, як працює Ваша імунна система, залежить те, як часто і як сильно Ви хворієте, а також скільки часу потрібно організму для відновлення після хвороби. У період епідемій це питання постає особливо гостро. Ми всі із завмиранням серця дивимося та відстежуємо щоденну статистику захворюваності, сподіваючись на те, що потрапимо до 95% випадків, коли вірус із короною, що наводить непідробний жах на всіх від малого до великого, проходить Mild Condition (у м’якій формі). Можна зайняти вичікувальну позицію та сподіватися на те, що «пронесе». А можна подбати про свою імунну систему, але підходити до цього питання треба помірковано. Рішення вже існує, ми пропонуємо унікальний, перевірений часом і підтверджений нашою клінічною практикою спосіб.
Але насамперед розберемося, що може відбуватися з нашою імунною системою.

Хто входить до групи ризику і чому це не завжди залежить від віку

За усталеною думкою основна група ризику – люди похилого віку. У літніх людей імунна система має «природний знос» – знижується ефективність її функціонування, іншими словами, знижується активність імунної відповіді (як клітинної, так і гуморальної). Відомо, що імунологічні механізми відіграють не останню роль у процесі старіння. Вченими старість розглядається як специфічний тип імунодефіциту.
З наукової точки зору процес старіння характеризується зниженням функціональної активності всіх клітин: із часом в організмі розвивається кількісний дефіцит В- і Т-лімфоцитів, Т-хелперів та цитотоксичних клітин, а також лімфоцитів, що мають супресорну активність, розвивається дисбаланс основних класів імуноглобулінів.
Та й процес розпізнавання власних і чужорідних антигенів стає все менш точним. Все це в комплексі знижує інтенсивність імунних реакцій і реактивність імунної системи, підвищує сприйнятливість організму до інфекцій і уповільнює процес одужання.
Крім цього, організм літніх людей обтяжений наслідками хронічних захворювань, а також функціональними збоями у не менш важливих органах і системах.

Чому ж тоді летальні випадки трапляються не тільки у цій віковій категорії?

Справа не у віці, а у стані імунної системи.
Слід зауважити, що і сама імунна система може потерпати від інфекційного зараження. І насамперед – це ДНК-віруси герпес-групи (як відомо, особливістю герпесвірусних інфекцій є їх тропність до будь-якої тканини, але вони також мають свої улюблені місця дислокації):
– вірус HHV4 (Епштейн-Барр) є лімфотропним і вражає В-лімфоцити;
– віруси HHV5 (цитомегаловірус), HHV6, HHV7 також є лімфотропними, але вражають Т-лімфоцити і антигенпрезентувальні клітини.

Найчастіше наявність подібних вірусних навантажень і їх комбінацій і є причиною порушення адекватної роботи імунної системи. А ось наслідки цих порушень можуть мати різний характер, але часто, на жаль, вони є досить серйозними для організму і в певний момент часу, якщо їх вчасно не виявлено, призводять до наслідків, які важко виправити: алергічних реакцій, аутоімунних процесів, появи новоутворень.

Для наочності – ось лише один із прикладів існування в організмі вірусу герпесу, який найчастіше зустрічається та заражає імунну систему, і результати його «роботи».
Все сімейство герпес-вірусів належить до довічно персистувальних інфекцій.
Персистування – здатність патогенних мікроорганізмів до тривалого виживання в організмі господаря. У випадку з вірусом – збереження вірусу у функціонально активному стані в клітинах, що може призвести до можливості періодичної реактивації.
Інакше кажучи, вірус може від стану дрімання під впливом несприятливих факторів (тут – на вибір, від переохолодження та стресу до потрапляння в організм нового агресивного вірусу) перейти до активного стану.

І ось тут починається біда…

Науково доведено, що наявність цього вірусу відіграє ключову роль у разі різних патологій: інфекційної, неврологічної, імунологічної, ревматологічної, онкологічної, гематологічної. Це доводить широту сфери його, м’яко кажучи, несприятливого впливу на організм. А все чому?
Тут саме час згадати про те, що необхідно для формування повноцінної імунної відповіді. Йдеться про взаємодію 3 типів імунокомпетентних клітин:
– В-лімфоцитів;
– Т-лімфоцитів;
– антигенпрезентувальних клітин (АПК) – клітин, які представляють антиген для Т- і В-лімфоцитів.
Крім того, що він дуже полюбляє В-лімфоцити, переходячи в активний стан, він також може інфікувати й інші клітини, наприклад, Т-лімфоцити, NK-клітини, макрофаги та нейтрофіли. У ядрі клітини-господаря він може вбудовуватися в геном, спричиняючи хромосомні порушення.

“Игра в прятки”

Доказано, что этот вирус имеет большой набор генов, дающих ему уникальную возможность “маскироваться” от иммунной системы человека – он умеет быть для нее незаметным. Один из механизмов маскировки – данный вирус вырабатывает белок, по своей структуре аналогичный человеческому интерлейкину, изменяющий иммунный ответ организма. В период активного размножения вирус вырабатывает белок, угнетающий Т-леточный иммунитет, а также функции цитотоксичных лимфоцитов, макрофагов, разрушает функционирование самых важных систем противовирусной защиты. Как и любой живой организм, вирус пытается выжить.
Еще одна отличительная черта герпесвирусов – повышенный риск мутации, позволяющий на значительное время уклоняться от воздействия специфических иммуноглобулинов и клеток иммунной системы.
Таким образом, не зная печали, вирус живет в организме хозяина, “медленно и уверенно” скрываясь от иммунной системы, попутно угнетая ее.
Результат этого сожительства может стать причиной усиления (или возникновения) вторичного иммунодефицита. Вторичный иммунодефицит может проявляться и виде зачастивших инфекций верхних дыхательных путей, проблем с ЖКТ, утомляемости, общей слабости.
А у людей с выраженной иммунной недостаточностью возможны (сведения из официальных источников): поражения центральной и периферической нервной системы, внутренних органов, при генерализованых ее формах нередко имеет место летальный исход.
У пациентов, приходящих к нам хотя бы с одним представителем из семейства герпесвирусов, по иммунной системе диагностируется истощение 3 или 4 степени – функциональность иммунной системы находится практически на нуле.
Попадание любого нового агрессивного патогена, на фоне иммунной дисфункции, значительно усугубит ситуацию. Глупо задавать вопрос, сможет ли иммунная система в таком состоянии справиться с дополнительным агрессором? Ответ однозначно отрицательный. А вот новый агрессивно размножающийся вирус в организме скорее всего разбудит “дремлющего врага”, и сделает из него своего союзника. И тогда счет будет явно не в вашу пользу.
Ведь летальные исходы случаются не от вируса, а от его осложнений. Это, как правило вторичная бактериальная вирусная инфекция (об этом давно и громко говорят специалисты), на истребление которой попросту не хватает ресурсов истощенной иммунной системы. И начинается период острых клинических проявлений.

Звідки беруться бактеріальні ускладнення
Наш організм є середовищем існування для багатьох бактерій (зокрема респіраторний тракт), які узагальнено називаються мікробіотою. Вони живуть у мирі та злагоді з нашим організмом, не завдаючи йому шкоди. Але порушення складу патогенної мікрофлори в бік кількісного збільшення, яке відбувається у разі потрапляння до організму агресивних вірусних агентів, пригнічує фактори антибактеріального захисту організму. Супутніх бактеріальних інфекцій, що розвиваються, не виникає через зараження організму ззовні, вони є результатом збільшення популяції вже існуючих в організмі бактерій, провокатором (тригером) якої є вірус, який потрапив до організму.
Механізм провокування бактеріальних інфекцій у разі будь-яких респіраторних вірусних інфекцій не залежить від типу вірусу. Він є незбалансованою відповіддю імунної системи – це зазвичай надмірна інтерферонова відповідь і неконтрольоване запалення (саме про це свідчать нові актуальні дослідження). Імовірність виникнення важких бактеріальних ускладнень під час ГРВІ залежить від наявності хронічних захворювань, які впливають на регуляторні процеси імунної системи.

Чи можна стимулювати імунну систему?
Стимулювати імунну систему в такому стані не те, що не можна, а й суворо протипоказано (йдеться про імуностимулятори, придбані за рекомендацією фармацевта), тому що її треба лікувати, а ось «достимулювати» її до незворотного аутоімунного процесу можна дуже навіть запросто.
Мало того, що хронічні форми важко виявляються через наведені вище причини під час лабораторного діагностування, їх ніхто і не намагається шукати, оскільки симптоми часто відсутні. А на загальну слабкість, швидку стомлюваність або легке нездужання в другій половині дня ніхто з лікарів зазвичай не звертає уваги.
І з лікуванням цих вірусів також виникають проблеми. Противірусних препаратів, що діють на герпес-віруси (не йдеться про вірус простого герпесу), в принципі небагато. Водночас подібні препарати є інгібіторами ДНК-полімерази – це ензим, якого потребує вірус для розмноження всередині клітини-господаря. АЛЕ… У латентній або хронічній формі для продовження свого існування ДНК-полімераза вірусу просто не потрібна.

Ось ті випадки, з якими ми стикаємося в нашій лікарській практиці…
Щеплення, введене на вроджену цитомегаловірусну інфекцію, може призвести до аутизму. Хламідія, що потрапила до організму від домашнього улюбленця, на фоні хронічного Епштейна-Барр призводить до стенозу з невідкладними станами у дітей. Укус бореліозного кліща, що лягає на цитомегаловірус, може знерухомити людину.

Тепер ви розумієте, що навіть якщо справа не стосується епідемій і пандемій, повсякденні історії можуть обернутися великою бідою.

Який з цього напрошується висновок? Імунну систему треба лікувати так само, як і будь-який інший хворий орган або систему. Це не робиться за один день, проте і результат виконаної роботи одним днем не обмежиться.

Відновлюємо імунну систему
Спеціалістами НВО ММЦ «СмартМед» разом із провідними спеціалістами інститутів Академії наук України (фізики напівпровідників АН України, хімії поверхні АН України, геофізики навколишнього середовища АН України, Інституту мікробіології АН України, еволюційної екології НАН України, а також Інституту фізіології імені Богомольця та Київського медичного університету) були проведені дослідження, які дали можливість розробити унікальний спосіб відновлення імунної системи в 3 етапи:

  • Етап перший полягає у виявленні та усуненні факторів, що призводять до виснаження та/або некоректної роботи імунної системи (інфекційні агенти: віруси, грибки, бактерії, паразити). Як свідчить наша багаторічна практика, найчастіше (у 90 % випадків) винуватцями збоїв стають ліотропні або нейротропні герпесвірусні інфекції, що «ховаються» в організмі у хронічній формі, не мають явно вираженої симптоматики.

  • Етап другий – відновлення функціональної роботи органів шлунково-кишкового тракту (печінка, підшлункова залоза, кишківник). Як відомо, більшість із них – імунокомпетентні органи.

  • Етап третій – відновлення балансу мікроелементів і вітамінів.

По суті перший етап – противірусна терапія. На цьому етапі призначення препаратів буде залежати від виявлених вірусних агентів і носитиме чітко індивідуальний характер.
Етап другий, або чому ж так важливо відновлення роботи ШКТ?
В організмі людини налічується близько 1000 лімфовузлів, 600 із яких розташовані в шлунково-кишковому тракті. Тому якість роботи імунної системи на 70-80 % залежить від стану ШКТ.

Для відновлення роботи ШКТ розроблені та клінічно випробувані натуральні фітопрепарати:

Гепатофіл – рослинний екстракт, гепатопротекторний засіб, який підвищує стійкість печінки до патологічних процесів, що стимулює активність її ферментних систем, а також відновлення функцій органа у разі різних пошкоджень (включно з алкогольною інтоксикацією).

Панкреафіл сприяє відновленню функцій підшлункової залози, має знеболювальний та протизапальний ефект, пригнічує протеолітичні ферменти у плазмі крові.

Куркумін + має виражені антиоксидантний, протизапальний, антибактеріальний, противірусний ефекти.
Загальний протизапальний і антипроліферативний ефект куркуміну, що входить до складу препарату, обумовлений насамперед його безпосереднім впливом на транскрипційний фактор NF-kB. Блокуючи потрапляння фактора NF-kB до ядра клітини, куркумін попереджує каскади розвитку запальних реакцій. Крім того, куркумін здатний модулювати продукцію різних прозапальних цитокінів, тим самим виявляючи виражену протизапальну активність.

Не менш важливим є і третій етап – відновлення балансу мікроелементів і вітамінів. У роботі імунної системи важливу роль відіграють білки. А отже, для її коректної роботи необхідний повноцінний комплекс мінералів, вітамінів і мікроелементів. А для засвоєння вітамінно-мінеральних комплексів організму необхідний кремній. Із цією метою НВО «СмартМед» був розроблений Біологічно активний Нанокремній:
– він нормалізує обмін речовин (є каталізатором окисно-відновних реакцій, у тому числі жирового і білкового обмінів);
– бере участь у природному синтезі різних ферментів і гормонів;
– відіграє ключову роль у повноцінному засвоєнні організмом людини понад 70 вітамінів і мінеральних речовин;
– покращує регенеративні процеси в організмі, різних органах і тканинах;
– підвищує опірність організму;
– стимулює фагоцитоз;
– стимулює діяльність імунної системи;
– уповільнює процеси старіння у тканинах;
– полегшує видалення із сечею метаболітів, чужорідних і токсичних речовин;
– служить бар’єром, що затримує поширення дегенеративних процесів;
– впливає на процеси метаболізму в еритроцитах, моноцитах, лімфоцитах;
– органічні сполуки кремнію у складі препарату здатні формувати біоелектричні заряджені системи, які знешкоджують хвороботворні мікроорганізми (грипу, грибків, герпесу, гепатиту тощо).

Приклад перебігу коронавірусної інфекції з нашої клінічної практики

Жінка, 40 років, Київ.
Передісторія: пацієнтка звернулася до нас 2 роки тому через алергію рідкісної етіології, на яку вона страждала протягом 15 років. В результаті діагностування у пацієнтки був виявлений вірус Епштейна-Барр у хронічній формі. Пацієнтка пройшла повний курс із відновлення імунної системи.

Наприкінці лютого 2020 р. пацієнтка звернулася до нас із симптомами ГРВІ: сухий кашель, субфебрильна температура 37,2. Діагностично тестувалася коронавірусна інфекція в активній стадії розвитку, а також бактеріальна інфекція в трахеї. Пацієнтці була призначена противірусна терапія та контроль через 3 дні, щоб відстежити динаміку бактеріальної інфекції. Подальший контроль показав помітне зниження активності бактеріальної інфекції, температура більше не піднімалася, кашель не опустився в легені. Противірусна терапія була продовжена, антибіотик не знадобився. Кашель пройшов через 2 тижні. Повторне діагностування через 3 тижні не показало ані коронавірусної, ані бактеріальної інфекції. Водночас щодо самої імунної системи, то виснаження не фіксується навіть після перенесеної вірусної інфекції.

Висновок напрошується сам собою: якщо у пацієнта нормально функціонує імунна система, вона здатна без наслідків впоратися практично з будь-яким захворюванням.

 

Залишити коментар