Вважається, що вакцинація є одним з самих ефективних способів захисту організму від інфекцій. Мета її полягає в тому, що організм, у відповідь на введення збудників інфекцій, має їх ідентифікувати як іноагентів, запам’ятати та виробити специфічні антитіла – таким чином відбувається таке собі обучення імунної системи. При повторному зіткненні зі знайомими збудниками, імунна система вже має знати, як їм протидіяти, та не дасть хворобі розвитися.

Якщо імунна система працює коректно (на практиці – це, скоріше, виключення, ніж норма), все так і відбудеться. В іншому випадку можливі неочікувані сюрпризи – частіше за все, неприємні. І мова навіть не про те, що після щеплення пацієнти хворіють, а про можливі поствакцинальні ускладнення, з якими ми стикаємось в клінічній практиці. В жодному разі ми не є противниками вакцинації, але ми точно за те, що перед тим, як робити будь-яке щеплення, потрібно пройти діагностику і впевнитися в тому, що з імунною системою все «ок» і вона відпрацює саме так, як треба. Якщо це не так – потрібно усунути всі негаразди і лише після вакцинуватися.

Якщо імунна система поводить себе активніше, ніж потрібно, зовнішнє введення збудників призведе до аутоімунних станів. В цьому випадку імунітет почне знищувати не введені інфекційні агенти (як було задумано), а клітини або тканини власного організму.

Якщо формування антитіл відбувається пасивніше, ніж потрібно, «хвости» введених зовні інфекцій викликають постійне подразнення та призводять до неочікуваних наслідків, боротьба з якими є задачею непростою. В цьому випадку потрібно вчити організм адекватно реагувати на введені інфекції, «відкривати на них очі» і «показувати», що ці інфекції є іноагентами, з якими потрібно боротися. Кінцева мета окреслюється як формування нормальної імунної відповіді на конкретні інфекції.

Зазвичай, винуватцями збоїв роботи імунної системи виступають герпесвірусні інфекції.

Випадок з нашої клінічної практики.

Лікар Ламаш Тетяна. Звернулась мама хлопчика 6 років, якому встановлено діагноз аутизм. Хлопчик знаходиться в процесі оформлення інвалідності. Аутизм не класичний, енцефалограма також не класична для подібного випадку. Прояви скарг: дитина не розмовляє, гіперактивна, непосидюча, поводить себе дуже агресивно, б’є та кусає маму, не переносить електронні гаджети.

З анамнезу: в 1,5 років хлопчику проведена ревакцинація АКДП з поліомієлітом. До цього моменту дитина не мала вад розвитку, була спокійною, врівноваженою, розмовляла короткими словами та складами відповідно до віку. Через 2 тижня після вакцинації в дитини почалася невгамовне блювання, хлопчик потрапив до стаціонару — лікували підвищений ацетон. За час перебування в лікарні дитина повністю змінилась: хлопчик замовчав, став асоціальним та агресивним, замкнувся. Згодом було встановлено діагноз гіперактивність, направлено до логопедичної групи. Потім родина змінила місто проживання. Тут вже невролог звернула увагу на особливості розвитку, психіатром встановлено діагноз “аутизм”. На нашій діагностиці виявлено: паразитарне навантаження, вроджена цитомегаловірусна інфекція, поствакцинальне ускладнення (в т.ч. по ЦНС, поствакцинальні блоки кашлюка та правця), які лишились в організмі в якості постійно діючих подразників. (Однією з головних особливостей цитомегаловірусу є те, що він спричиняє порушення в системі, що регулює імунну відповідь.)

Призначена: противірусна, органопідтримуюча, седативна терапія на основі фітопрепаратів, 1,5 місяця.

Протягом цього терміну спостерігалось симптоматично незначні загострення стану (кашель, нудота), але мама продовжувала терапію.

На контрольній діагностиці через 1,5 місяця: дитина більш посидюча, почала вимовляти короткі слова на кшталт “мама”, почала комунікувати з однолітками, перестав битися та кусатися.

Терапія відкорегована та продовжується. Тепер потрібно навчити організм адекватно реагувати на введені за допомогою вакцини інфекції. Кінцева мета — формування нормальної імунної відповіді. Цей процес можна «налагодити» за допомогою нашої ПБРТ — інших ефективних методик не існує.