Діабет у цифрах
Суха статистика говорить про те, що на цукровий діабет 2-го типу припадає 90 % людей, які страждають на цю недугу.
У Мексиці щорічно відбувається понад 70 000 ампутацій через діабет 2-го типу. У благополучній Великій Британії з цієї самої причини ця цифра становить 8000.
У світі щорічно витрачається 635 млрд доларів на боротьбу із цукровим діабетом.

Далекі родичі

Прийнято вважати, що поділ діабету на типи відбувається таким чином: 1-й тип – інсулінозалежний діабет, 2-й – інсулінонезалежний. Такий поділ є досить поверховим. А об’єднує ці два захворювання підвищений рівень цукру в крові. Ось тільки механізми і причини у них зовсім різні. Та й діабет другого типу частіше за все – явище набуте.

Кардинальна відмінність між типами діабету полягає в тому, що у разі діабету 1-го типу організм руйнує бета-клітини підшлункової залози, які і виробляють інсулін, що призводить до неможливості його вироблення організмом. Цей тип діабету належить до аутоімунних захворювань – організм працює проти себе самого.
У разі цукрового діабету другого типу інсулін виробляється, а проблема полягає в тому, що організм не здатний ним грамотно «розпорядитися». Та й інсулінонезалежність носить дуже умовний і тимчасовий характер, про неї можна говорити лише на початкових стадіях захворювання – в разі «байдикування» (бездіяльності) він не забуде незабаром (чи ні) про себе нагадати. А ступінь можливих ускладнень буде залежати від того, наскільки тривалим буде ваше бездіяльність.
Підступність діабету типу 2 криється в тому, що, якщо порівняти його зі свої побратимом, його симптоми виражені слабкіше, а їхній прояв може бути значно розтягнутий у часі та протікати непомітно.

Інсулін – це

Гормон, що виробляється бета-клітинами підшлункової залози, який відіграє ключову роль у вуглеводному обміні організму, до зони відповідальності якого входить стимуляція переробки глюкози клітинами. Він реагує на рівень глюкози в організмі – чим більше глюкози, тим більша кількість інсуліну виробляється.
Саме завдяки інсуліну глюкоза потрапляє всередину клітини і трансформується в життєво необхідну їй енергію, а не накопичується у крові – таким чином відбувається регуляція рівня цукру в крові. Інсулін бере участь у безлічі процесів в організмі, але в цьому випадку нас цікавить виключно регуляція рівня цукру (глюкози) в крові. Інсулін повинен бути таким собі «золотим ключиком», який відчиняє глюкозі вхід до клітини.

Нікого немає вдома
У разі діабету другого типу інсулін виробляється, але не може «відчинити» клітину для глюкози (рецептори клітин не «чують» інсулін). Далі запускається такий механізм.
Глюкоза не надходить у клітини, а, отже, її кількість (рівень цукру) у крові зростає. У відповідь компенсаторно зростає кількість інсуліну, що виробляється підшлунковою залозою, щоб «силою (читаємо – кількістю) проштовхнути» глюкозу в клітину. Постійно підвищений рівень інсуліну в крові призводить до ожиріння – він спричиняє накопичення кількості жиру за рахунок вуглеводів і жирів, які надходять до організму з їжею; таке ожиріння (коли жир накопичується навколо органів, а не підшкірно) призводить до інсулінорезистентності (несприйнятливості або зниженої чутливості клітин до дії інсуліну).
Водночас клітини підшлункової залози продовжують працювати у режимі «форсажу», намагаючись всіма силами виправдати своє призначення. А як ми знаємо, в такому режимі жоден механізм (що вже казати про людський організм) тривалий час працювати не здатний – він зношується, його резерви швидко виснажуються. І коли ресурси підшлункової залози вичерпаються, інсулін припинить нею вироблятися, і ось тоді цей тип діабету перейде у стадію інсулінозалежного.
Надлишок глюкози (цукру) в крові веде до пошкодження тканин, запускаючи запальні процеси, вкрай небезпечні для здоров’я. М’язову і жирову тканину (разом вони становлять близько 2/3 маси тіла людини) називають інсулінозалежними – саме в цих тканинах «доставка» глюкози найбільше залежить від інсуліну, і саме вони задіяні в таких життєво важливих процесах, як рух, дихання, кровообіг, запаси енергії в організмі. Крім цього, підвищений цукор і величезна кількість інсуліну в крові призводить до руйнування судин.
У житті це виглядає так: ви починаєте їсти, в кров надходить глюкоза, у відповідь виробляється інсулін, але через його «невидимість» клітини залишаються «голодними», до нервової системи надходить сигнал про те, що ви і досі голодні, ви продовжуєте їсти. У певний момент рівень інсуліну піднімається до того бар’єру, коли він за рахунок кількості все ж «пробиває» поріг чутливості, глюкоза «заходить» у клітину, але водночас кількість з’їденого перевищує допустимі норми. І процес повторюється під час кожного вживання їжі.

Шукаємо винних

Серед найпоширеніших відомих причин діабету в топі знаходиться неправильне харчування, відсутність фізичних навантажень, шкідливі звички.
Але дотепер достеменно не пояснена набута «глухота» клітин до інсуліну. Чому ж рецептори клітин припиняють реагувати на інсулін належним чином?
1. У тонкому кишечнику існує одна не дуже відома, але дуже значуща регуляторна система – інкретинова. До її зони відповідальності належать певні гормони (глюкагоноподібний пептид-1 (ГГП1) і глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид (ГІП)), які такою компанією у відповідь на збільшення рівня цукру в крові підвищують секрецію інсуліну бета-клітинами підшлункової залози.
Ось саме ця система реагує на постійні перевантаження шлунково-кишкового тракту: неправильне харчування, наявність паразитів, віруси, грибки та бактерії. Токсини, що виділяються у процесі життєдіяльності цих нежданих і небажаних гостей, завдають значної шкоди і блокують коректну роботу.
2. Окремим питанням стає чутливість власне клітин до інсуліну – і тут доведеться згадати і про деякі важливі мікроелементи.
Наприклад, хром не тільки збільшує кількість інсулінових рецепторів на клітинах, але й підвищує чутливість цих рецепторів до інсуліну. А цинк і магній необхідні для синтезу та ефективної «працездатності» інсуліну. Калій і кальцій також підсилюють секрецію інсуліну. Але навіть приймання цих мікроелементів у формі різноманітних пігулок або добавок не забезпечить їх засвоюваність, якщо у вашому організмі недостатньо кремнію – адже саме він є «провідником» більшості мінералів і мікроелементів. До того ж, згідно з дослідженнями, рівень власне кремнію у хворих на цукровий діабет в 4 рази нижчий за норму.

Нам (НВО «СмартМед») доводилося працювати з представниками Міністерства охорони здоров’я Саудівської Аравії в цьому напрямку – рівень захворюваності на цукровий діабет на Близькому Сході наближається до катастрофічного рівня (40% населення 18+ страждають на ЦД 2-го типу, та у 30% порушена толерантність). Якщо скласти ці показники, цифра буде невтішна – серед постраждалих 70% населення.
Показники захворюваності на діабет 2-го типу стали зростати коли вони перейшли на споживання опрісненої води. Звичайно, вода мінералізується, але ось кремній у цьому процесі відсутній. А вода, як відомо, – одне з основних джерел надходження кремнію до організму.
Ортокремнієві кислоти розчинені у воді в малих кількостях – вживаючи 1,5-2 літри води на добу, наприклад, в умовах Києва, ми отримуємо від 5 до 15 мг кремнію в організм, коли добова норма становить 25-30 мг. Це говорить про те, що практично у всіх нас спостерігається дефіцит кремнію.

3. Маловідомим фактом є і те, що у разі цукрового діабету найбільше страждає печінка, а не підшлункова – згідно з дослідженнями, у 98 % пацієнтів спостерігається порушення функцій печінки.
Оскільки деградація інсуліну в основній своїй масі повинна відбуватися всередині клітин, про залишок подбає печінка. Але якщо клітини «закриті», та інсулін до них не потрапляє, то абсолютно всю роботу доводиться виконувати печінці.
До того ж, у разі підвищеного рівня цукру в крові не використана за призначенням глюкоза починає відкладатися в органах і тканинах, що призводить до «збою системи». А оскільки печінка є таким собі «депо» для глюкози в організмі, невикористана глюкоза перетворюється в жирову тканину, і орган починає «давати збої». Гарна новина полягає в тому, що печінка – орган, здатний відновлюватися, з цим досить просто можуть впоратися наші гепатопротектори на основі рослинних екстрактів.

Тільки вперед
А якщо говорити про власне лікування, то починати треба, як і у всіх інших випадках, спочатку, а не з кінця, і лікувати не симптоми, а усувати першоджерела, які «запускають» захворювання.
Першочерговим завданням і стає пошук всіх навантажень (віруси, грибки, бактерії, паразити), які, навіть перебуваючи в хронічній формі, постійно навантажують наші органи та системи, відволікаючи їх від виконання поставлених завдань. І основним інструментом для цього є частотно-резонансне діагностування, яке дає змогу не тільки «пильно» розглянути всі органи, але і побачити цілісну картину того, що відбувається в організмі. Правильна побудова патогенезу захворювання є виключно важливою відправною точкою. Подальше лікування буде у кожного своє, але якщо звести все до спільного знаменника, картина вибудується така.

Лікування цього захворювання буде проходити в декілька етапів
1. Першочергове завдання – виявити та «знищити» всіх інфекційних агентів, присутніх в організмі. За допомогою діагностики оцінити функціональний стан органів та систем організму, виявити запальні процеси. В кожному окремому випадку лікарем буде призначений курс лікування з огляду на всі індивідуальні особливості пацієнта.
2. Друге завдання – впоратися з наявними запальними процесами. Для цього в «нашому арсеналі» є фіто- та найновіші нанопрепарати, помічником стане і частотно-резонансна терапія.
3. Обов’язковим пунктом стане органопідтримувальна терапія з метою відновлення функціональності органів і систем (наприклад, печінка, підшлункова, нирки). У кожному випадку вона буде підібрана індивідуально.
4. Важливе завдання – відновлення мікроелементного балансу організму, і передусім – балансу кремнію.
5. І, звичайно ж, необхідно нормалізувати роботу лімфатичної системи, відповідальної за виведення сміття з організму; відновити мікроциркуляцію крові, щоб вона могла доставляти всі поживні речовини до клітини; можливо, доведеться підключити і нейропротектори, щоб досягти правильної керованості організмом.

І ось коли робота організму буде відновлена, він впорається з будь-якою проблемою самотужки.

Дуже показовий приклад із нашої клінічної практики:

У Дніпрі у нас є пацієнтка, яка 14 років страждала на цукровий діабет 2-го типу, з них останні 4 роки – інсулінозалежний. На сьогодні нам вдалося «зняти» її з усіх відповідних ліків, включно з інсуліном. За результатами аналізів рівень цукру знаходиться в межах 5,2, тиск – у нормі, пацієнтка скинула зайву вагу. В цьому випадку повний курс лікування становив 1,5 року – приблизно 12 курсів лікування. Але ж результат цього вартий.
Подібний комплексний підхід «працює» навіть під час лікування таких складних захворювань, як гепатити і хвороба Паркінсона.

Ну і, звичайно ж, не варто забувати, що здорове харчування та фізичні навантаження просто зобов’язані стати вашими щоденними супутниками.
Бережіть себе.