Не така вже найпростіша лямблія
Специфічність лямблій полягає в тому, що цей мікроорганізм, до якого у людини не виробляються антитіла, здатний завдати значної шкоди організму господаря.
Захворюваність на цю недугу згідно зі статистикою у дітлахів проти дорослих вища вдвічі. Виною тому і імунітет, що повністю не сформувався, і недотримання правил гігієни, і низька кислотність шлункового соку травного тракту дитячого організму. А ось харчова система дорослої людини більш сформована і «агресивна» до лямблій – саме тому навіть у разі потрапляння личинок до організму дорослої людини ймовірність їх розмноження зменшується. Хоча часті поцілунки з Вашим улюбленим чадом можуть зробити свою «брудну справу» і влучать у ціль, якщо сили вашого організму «підкосили» інші проблеми – наприклад, наявні хвороби ШКТ.
Лямблії відносять до розряду найпростіших паразитів. І нехай Вас не вводить в оману класифікація – одноклітинна лямблія далеко не така проста, як здається. Потрапляючи до організму у формі цисти (по суті – це будиночок, її неактивна форма, в якій вона переживає несприятливі умови), досягаючи тонкої кишки, починає почуватися королевою, чіпляючись за стінку кишківника, не втрачаючи часу, починає розмножуватися з величезною швидкістю шляхом поділу.

На 1 см² тонкої кишки може розміститися до 1000000 паразитів
Мало того, що лямблії, прикріплюючись, механічним чином блокують стінки кишківника (всмоктувальну поверхню ворсинок), що призводить до порушення процесу травлення, та, відкріплюючись і прикріплюючись знову і знову, вони травмують і подразнюють нервові закінчення поверхні стінки кишківника, сприяючи розвитку хронічного дисбактеріозу.
Лямблії дислокуються саме там, де в організмі відбуваються процеси ферментативного розщеплення їжі та де всмоктується основна частина корисних речовин (білків, жирів, вуглеводів, мікроелементів), «викачуючи» звідти поживні речовини та ферменти, чим завдають непоправної шкоди, своєю «поведінкою» грубо втручаючись у процеси мембранного травлення. Через це в організмі господаря починаються збої в налагодженій роботі синтезу і виділення ферментів, що призводить до збою у всмоктуванні життєво важливих вітамінів і мікроелементів.
А далі «паровозом» чіпляються зміни в усіх відділах травного тракту – як наслідок всмоктування продуктів метаболізму і розпаду паразитів. А це вже є досить сприятливим підґрунтям для нашарування та процвітання вторинних інфекцій, що закінчуються дискінезією жовчовивідних шляхів, панкреатитом, змінами у печінці та шлунку. Внаслідок цих самих причин організм, обтяжений продуктами життєдіяльності «квартирантів», відчуває «перевантаження» та видає «нагора» зокрема різного роду алергічні реакції, які сигналізують про необхідну допомогу.

Джерела загрози та способи зараження
Тут варто окремо зупинитися на тому, що паразит має два «обличчя» або окремі форми: вегетативна, здатна до розмноження (трофозоїти), та цисти (неактивна форма). Гарних новин немає в обох випадках. І якщо перші не витримують тривалого перебування в навколишньому середовищі, проте дуже швидко розмножуються, то цисти поза організмом можуть існувати досить довго – у водопровідній і стічній воді – кілька місяців, продукти харчування можуть бути місцем дислокації від декількох годин до декількох діб, пісок – до 2 тижнів.
Саме вони найчастіше і є джерелом зараження, водночас цисти стійкі до дії хлору, ультрафіолетового опромінення, нагрівання (до +50 °С) та заморожування (до -8 °С). Смертельним для них є лише процес кип’ятіння.
З огляду на все наведене вище лямбліоз сміливо відносять до «хвороб брудних рук». Але це не єдиний можливий спосіб зараження.
Контактно-побутовий спосіб передачі посідає 1 місце, особливо у дітей дошкільного віку: предмети побуту – іграшки, посуд, дверні ручки, пісочниці. Шкідливі звички дітей – кусання нігтів, олівців, ручок – один із можливих варіантів зараження.
Продукти, які не пройшли достатню термічну обробку або зберігаються в неналежних умовах, також можуть ставати джерелом зараження.
Домашні тварини можуть бути переносниками цих дрібних паразитів, із комах найчастіше «транспортним засобом» є все ті самі неохайні мухи.
Згідно з дослідженнями цисти лямблій виявляють у водопровідній воді – саме тому не варто пити її в сирому вигляді.
Окремим джерелом проблем є в літній період купання у відкритих водоймах – саме з води найпростіші потрапляють до організму людини.
Благодатні умови для «заселення» створюють хронічні захворювання органів ШКТ.
Результатами досліджень підтверджено, що вживання великої кількості цукру, надмірне вживання солодощів є сприятливим фактором для зараження лямбліями.

Симптоми
Симптоматика зараженнями цим видом паразитів не має явних відмінних ознак. На що все ж варто звернути увагу?
Результати досліджень виділяють 4 відмінні клінічні симптоми у пацієнтів із лямбліозом:

• диспептичний синдром (зрозумілими словами – відрижка, печія, здуття живота, порушення випорожнення або в один, або в інший бік – запори або діарея);

• больовий синдром – може проявлятися раптовими нападами болю в області пупка і правого підребер’я;

• астеноневротичний синдром – йдеться про підвищену стомлюваність, головні болі, дратівливість, слабкість, агресивність, зниження уваги, запаморочення, порушення сну, болі в області серця. Ці симптоми виникають на тлі негативного впливу на нервову систему токсинів, що виділяються у процесі життєдіяльності паразита. Спеціалісти говорять навіть про розвиток неврозів, які не мають будь-яких клінічних особливостей;

• алергодерматологічний симптом – йдеться не тільки про частий супутник лямбліозу атопічний дерматит, що проявляється в лущенні шкірних покривів (іноді стоп і долонь), сухих плямах на шкірі, кропивниці, «гусячій» шкірі. Сюди ж відносять заїди, що з’являються в куточках губ. Це пояснюється зокрема порушенням засвоєння поживних речовин і погіршенням роботи імунітету. Кон’юнктивіти та блефарити, які не піддаються лікуванню стандартними засобами, також можуть бути проявом лямбліозу. Виникнення бронхіальної астми також може бути сумним підтвердженням лямбліозу.

Водночас у різних вікових групах пацієнтів акценти на симптоми будуть коливатися в бік більшого або меншого їх прояву.
Не варто забувати і про те, що, потрапляючи в кишківника, лямблії розмножуються та «харчуються» з нами тими самими поживними речовинами, відбираючи їх «без дозволу». І якщо для сформованого організму дорослої людини це не так страшно, то дитячий організм, недоодержуючи речовини, необхідні йому для активного зростання, може відреагувати на подібну нестачу вітамінів (гіповітаміноз) відставанням у розвитку. А алергії, що виникають на підґрунті «отруєння» дитячого організму токсинами, які виділяються у процесі життєдіяльності паразитів, «садять» імунну систему, що може візуалізуватися частими ГРВІ у дітей.
В результаті переходу гострої форми у хронічну захворювання може проявлятися симптомами, характерними для багатьох інших захворювань:

• втратою ваги (наслідки збою у засвоєнні поживних речовин);

• збільшенням лімфатичних вузлів;

• субфебрильною температурою тіла протягом тривалого часу (до 37,5°С);

• захворюваннями очей (кон’юнктивіт), що не минають.

У результатах загального аналізу крові наявність лямблій може відображатися підвищенням рівня еозинофілів.
Що відбувається в організмі внаслідок життєдіяльності цих непрошених гостей? Якщо коротко, ланцюжок подій такий.
Механічне впровадження у слизову оболонку лямблій спричиняє розвиток у ній запалення, що призводить до пошкодження тканин тонкого кишківника, порушення всмоктуваності та нестачі ферментів (з усіма відповідними наслідками).
Збої у зв’язуванні жовчних кислот призводять до порушення моторики кишківника, дискінезії жовчовивідних шляхів і розвитку хронічного запального процесу.
Як варіанти наслідків – дуоденіт, холецистит, панкреатит, ентерит, дисбактеріоз, синдроми ендогенної інтоксикації та вторинної імунної недостатності.

АНАЛІЗИ
У разі підозри на лямбліоз на Вас чекає два варіанти розвитку подій, водночас Вас у будь-якому випадку кудись направлять.
Найбезпечніший варіант – аналіз калу. Одиничний результат не буде показовим через специфічність життєвого циклу найпростішого.
Про достовірність результату можна говорити, маючи на руках 4-5 результатів із проміжком 6-7 днів.
Про некоректне: у сформованому калі можна виявити тільки цисти лямблій, у рідкому – і трофозоїти, і цисти. Але справа в тому, що лямблії виділяються з організму циклічно (цей цикл може становити від 7 до 17 днів). Який шанс, що ви потрапите в потрібний час? І якщо існують проблеми з випорожненням, то такий аналіз можна намагатися зібрати не один день.
Другий, ну зовсім малоприємний варіант, і абсолютно не гуманний для діток – дуоденальне зондування. Теж є варіанти. В дуоденальному вмісті (жовчі) виявляються тільки активні форми лямблій (трофозоїти). Ведуться суперечки, наскільки результат цього аналізу можна вважати достовірним, оскільки існує думка, що якісна жовч є непридатним для проживання лямблій середовищем.
Про наявність лямблій може свідчити підвищення рівня еозинофілів у крові, втім вони ж є маркерами, що визначають як алергічні, так і паразитарні та інфекційні ускладнення.
У випадку з нашим частотно-резонансним діагностуванням виявлення будь-яких «небажаних» квартирантів буде швидким, безболісним, неінвазивним та інформативним. Лямблії «виділені» в селекторі в окрему групу паразитів, що мають назву найпростіші. Як все відбувається? На організм пацієнта подається слабкий електромагнітний імпульс, який відповідає вилці частот «розшукуваного», і, якщо Ваш організм «відрезонує» на сигнал, що подається обладнанням, це відобразиться на моніторі та буде свідчити про те, що живий мікроорганізм «розпізнаний» і присутній у Вашому організмі. А далі вже можна «розкручувати» клубок проблем, до яких призводить їх наявність, шукати місце локалізації, «відстежувати» ланцюжки залежностей збоїв у роботі організму.

Лікування
Курс лікування для кожного конкретного пацієнта підбирається з огляду на індивідуальну ефективність та переносимість призначених препаратів, буде залежати від симптоматики та того, які органи та системи організму постраждали.
Але абсолютно обов’язковим пунктом лікування, що призначається, буде курс органопідтримувальної терапії на основі наших фітопрепаратів.
Базовий набір буде виглядати так:

• Гепатофіл є абсолютно натуральним гепатопротектором, допоможе печінці впоратися з токсичними навантаженнями, а також поліпшить функцію жовчоутворення (нормалізує відтік жовчі).

• Панкреафіл «підтримає» підшлункову залозу і відновить її функціональність.

Така комбінація дасть змогу не тільки уникнути додаткового хімічного навантаження на організм, але і відновити функціональність органів і систем, а також мінімізувати ризики виникнення токсико-алергічних реакцій, які можуть виникнути внаслідок боротьби з паразитами.
Для знищення головного винуватця методом індивідуального підбору буде визначено відповідний і максимально ефективний протипаразитарний препарат.
Тут також необхідним помічником стане і Гепатофіл – пижмо, що входить до складу, ну дуже не до смаку дрібним паразитам, крім цього препарат активізує вироблення жовчі, яка є несприятливим середовищем для проживання лямблій.
«Найм’якішим» варіантом стане наш протипаразитарний збір, який також містить пижмо, полин, березу та пригнічує життєдіяльність паразитів. Його, звісно, доведеться пити два тижні, проте це з лишком компенсується відсутністю додаткової токсичної шкоди, яку завдають організму серйозні препарати типу метронідазол та подібні -золи, що мають низку обмежень.
Основу курсу частотно-резонансної терапії становить антипаразитарний режим, який дасть змогу впливати на організм із певною частотою, що є смертельною виключно для заданого паразита. Свою підтримувальну роль виконають режими детоксикації крові та лімфи, програма антистрес (наявність лямблій може спричинити дисфункції нервової системи) та інші програми, спрямовані на підтримання органів і систем організму.