Наука починається відтоді, як починають вимірювати.
Точна наука неможлива без вимірювання.
Д. Менделєєв

Як тільки обиватель не називає метод діагностування, що застосовується, – і комп’ютерне, і біорезонансне. Всі ці визначення неправильні.
Тому що:
по-перше – жодних біологічних процесів під час діагностування не відбувається;
по-друге – на сьогодні практично будь-яке діагностування, яке проводиться, – комп’ютерне, тому що в умовах сучасного світу комп’ютер став невід’ємною частиною будь-якого діагностичного комплексу (чи то МРТ, КТ, рентген, електрокардіограма) як засіб керування процесом і відображення інформації.

Що ж відбувається насправді під час сеансу діагностування?
В основі методу діагностування, який застосовується нами, лежить принцип частотного резонансу, знайомий всім із курсу фізики:
РЕЗОНАНС (франц. resonance, від лат. resono – відгукуюся) – частотно-виборчий відгук коливальної системи на періодичний зовнішній вплив, за якого відбувається різке зростання амплітуди стаціонарних коливань.
Наукові дослідження, покладені в основу методу, проводилися не одним вченим і були розпочаті близько століття тому – про них трохи пізніше.
Основну суть методу, який застосовується під час частотно-резонансної діагностики, обивательською мовою можна пояснити так: будь-який живий організм є джерелом електромагнітних коливань.
Ці коливання випромінюють клітини, окремі органи та системи. Будь-якій субстанції, яка впливає на організм ззовні або зсередини (працюючий комп’ютер, мобільний телефон, вірус, чи бактерія, лікарський препарат), також властиві власні коливання. Вони або вступають у резонанс з організмом, сприяючи відновленню функції органів і систем, або не вступають, спричиняючи десинхронізацію та порушення функцій органів, що призводить до виникнення і розвитку різного роду захворювань. А оскільки властиві людині коливання мають електромагнітну природу, – вони можуть бути виміряні та зафіксовані.

Тому підтвердження – знайомий усім електрокардіограф (історія виникнення якого бере свій початок із кінця 19 століття), який вимірює коливання різниці потенціалів, що виникають під час збудження серцевого м’яза, які фіксуються приєднаними електродами та подаються на вхід приладу, тобто вимірює саме опір шкіри за постійним струмом. Водночас основні точки, з яких знімаються показання, розташовані не тільки в районі серця (ліва половина грудної клітини), а охоплюють верхні та нижні кінцівки (і це, до речі, нікого не дивує) та кріпляться у чітко визначеному порядку. В основі подібного принципу відведення електродів лежить теорія голландського фізіолога Ейнтховена. Ось її суть.
Електричні струми у провідній системі серця створюють навколо себе електричне та магнітне поле. Одна з характеристик цього поля – електричний потенціал. Під час ненормальних скорочень і неадекватної гемодинаміки величина потенціалів буде відрізнятися від потенціалів, які властиві серцевим скороченням здорового серця. У будь-якому випадку як в нормі, так і у разі патології електричні потенціали є мізерно малими.
Але тканини мають електропровідність, і тому електричне поле працюючого серця поширюється по всьому організму, а потенціали можна фіксувати на поверхні тіла. Все, що для цього потрібно, – це високочутливий апарат, оснащений датчиками або електродами. Якщо за допомогою цього апарату реєструвати електричні потенціали, що відповідають імпульсам провідної системи, то можна робити висновки про роботу серця та діагностувати порушення його роботи.
Наприкінці XIX ст. цей вчений сформулював основні принципи ЕКГ і створив перший кардіограф. У спрощеному вигляді електрокардіограф мав електроди, гальванометр, систему посилення, перемикачі відведень і реєструючий пристрій. Електричні потенціали сприймаються електродами, які накладаються на ділянки тіла у чітко визначеному порядку відповідно до трикутника того самого Ейнтховена. Згідно з його теорією серце людини, розташоване у грудній клітці зі зміщенням ліворуч, знаходиться у центрі своєрідного трикутника. Вершини цього трикутника утворені трьома кінцівками – правою рукою, лівою рукою і лівою ногою. Ейнтховен запропонував реєструвати різницю потенціалів між електродами, що накладаються на кінцівки. Водночас дві вершини у верхній частині трикутника – це точки, звідки електричні струми через електропровідні середовища організму поширюються до верхніх кінцівок, а нижня вершина – це точка, звідки йде розповсюдження струмів до лівої ноги. Четвертий електрод, який розташовують на правій нозі, слугує лише необхідним заземленням. Фактично ми маємо фізику чистої води з її незмінними законами Ома.
Або енцефалограф, який використовується під час проведення електроенцефалограми, за допомогою якого вимірюють різницю потенціалів між точками головного мозку, а реєструють за допомогою відвідних електродів, накладених на шкірну поверхню голови. Також однією з основних характеристик електроенцефалограми є частота, а саме: середня частота коливань, їх максимальна амплітуда і фаза. Використовуючи електромагнітні поля, що генеруються мозком, уловлюючи та реєструючи їх у вигляді електроенцефалограм, електроніка тим самим передає інформацію про процеси у різних відділах нервової системи «від першоджерела», будучи прямим, а найчастіше і єдиним засобом отримання таких даних.
У науковості та достовірності подібних знайомих і звичних для нас досліджень ніхто не сумнівається. Хоча зрозуміти, яку саме інформацію Ви отримали в результаті подібного дослідження, а тим більше розібратися в її результатах без відповідного розшифрування, не до снаги не те що пересічному обивателю, а часом (на жаль) і не кожному лікарю.
Через свої звички ми найчастіше побоюємося того, що не розуміємо і вважаємо новим. А чи новим? Чи практично 100 років досліджень у цій області можна вважати досить впевненою науковою основою?

Історія довжиною у 100 років

Багато вчених присвятили своє життя вивченню та ретельному дослідженню теорій, в основу яких було покладено тепер уже той факт, що кожна молекула коливається на своїй власній частоті.

Першопрохідцем у дослідженні цієї теорії став американський лікар, дослідник і вчений Роял Реймонд Райф. Із 1930 років він вивчав і створював прилади для резонансного лікування організму людини енергією електромагнітного поля. Його першим успіхом став «універсальний мікроскоп Райфа», оптичний інструмент, в якому використовувалися незвичайні поєднання кварцових лінз.
Понад 75% організмів, які Райф міг бачити за допомогою свого універсального мікроскопа, були помітні лише в ультрафіолетовому світлі, недоступному для людського ока. Він висвітлював мікроб (зазвичай вірус або бактерію) двома різними довжинами хвиль однієї і тієї самої ультрафіолетової короткої частоти, яка резонувала зі спектральною частиною мікроба. Ці дві довжини хвилі взаємодіяли в точці злиття. Ця взаємодія дійсно породжувала третю, довшу хвилю, яка потрапляла до видимої частини електромагнітного спектра. Отже він зумів побачити інакше невидимі організми та спостерігати їх активне втручання в культури тканин.

Наступним важливим відкриттям вченого став факт, що будь-який організм має власну резонансну частоту, яку Райф назвав Mortal Oscillatory Rate (MOR) (смертельна частота вібрацій). Помістивши під мікроскоп живу культуру бактерій, Райф вмикав частотний генератор, відомий як Rife Beam Ray (RBR) (пучок променів Райфа), який був налаштований на частоту MOR для цієї бактеріальної культури. Миттєво після вмикання генератора всі бактерії відразу припиняли рухатися та вмирали. Використовуючи простий принцип резонансу, Райф міг знищити бактерії або віруси з тією самою легкістю, з якою розлітається вщент келих, якщо підібрати його резонансну частоту. Якою є природа того, що відбувається?

Молекули келиха під дією музичного звуку починають коливатися, приходячи в резонанс із ним. Оскільки у всіх навколишніх предметів різні резонансні частоти, то руйнується тільки келих. Існує буквально сотні трильйонів різних резонансних частот, і у кожного різновиду молекул – свої власні.
Райфу знадобилося багато років для проведення досліджень. Ось до чого він прийшов: атоми об’єднуються в молекулу і утворюють специфічну молекулярну конфігурацію з енергетичними зв’язками. Ця конфігурація випромінює та поглинає власний, цілком певний спектр електромагнітних коливань. У жодних двох різних молекул немає одних і тих самих електромагнітних коливань або енергетичного спектра.

В результаті досліджень були чітко виявлені частоти, які руйнували герпес, поліомієліт, спинний менінгіт, правець, грип і величезну кількість інших небезпечних мікробів.
На початку 20-х років російський інженер Георгій Лаховський, який мешкав у Парижі, опублікував теорію вібраційної основи життя.
Ось коротко її суть: кожна клітина випромінює хвилі (вібрації) певної частоти. Поки частота вібрацій висока і вібрації сильні – організм здоровий. Коли в організм проникають віруси, хвороботворні бактерії, грибки та паразити, їх вібрації починають «боротися» з вібраціями здорових клітин тіла. Якщо здорові вібрації досить сильні, то хвороботворні мікроорганізми гинуть. Якщо ні, – «неправильні» вібрації перемагають, і людина захворює. Віруси та бактерії створюють для себе відповідне середовище проживання, змушуючи клітини людини вібрувати з комфортною для них (вірусів і бактерій) частотою, яка неприродна для здорових клітин. Так хвороба поступово завойовує позиції в організмі хворого.
У 1923 році Лаховським був сконструйований короткохвильовий осцилятор (від 2 до 10 метрів – для того часу це було великим досягненням), який давав можливість довести його теорію клітинної осциляції (суть теорії – всі живі клітини є маленькими коливальними контурами, які випромінюють надкороткі електромагнітні хвилі).
У 1926 році він розробив пристрій, який назвав «багатохвильовим генератором» (БХГ). Він був розроблений на базі частот Райфа і успішно застосовувався під час лікування інфекційних та онкологічних захворювань.

Наступним вченим, який зробив істотний внесок у розвиток цього напрямку, став німецький вчений Рейнхольд Фолль. Електропунктурна діагностика за його методом дала новий поштовх у розвитку методу. Що ж таке метод Фолля?
На тілі людини існує 465 біологічно активних точок – ця інформація відома ще з давньої китайської медицини. Фолль вимірював опір біологічно активних точок за постійним струмом (низький-високий). Залежно від отриманих комбінацій показників опору можна було робити висновки про стан певних органів і систем в організмі, тому що ці точки розташовуються за основними меридіанами організму, а їх у людини 11. Це діагностування є досить точним, але існують значні нюанси: людський фактор – лікарю необхідно знайти правильну точку (кожну з 465), щоб зняти з неї показання та проміряти у кожній точці по два показники, – це дуже трудомістка і тривала робота. Метод досить інформативний, але з погляду технологічності застосування – дуже складний.
Німецький вчений Шиммель, спираючись на дослідження Фолля, пішов трохи іншим шляхом – він став вимірювати опір однієї біологічно активної точки, але на різних частотах (змінний струм). Залежно від того, на яких частотах (високих або низьких) реєструвався опір, можна було робити висновки про стан органа. Така частотна модель уже легко піддавалася автоматизації, даючи можливість максимально відійти від «людського фактора» для виявлення діагнозу, і була зручною для створення відповідного інтерфейсу. Так з’явився АТМ VEGA-тест (вегетативно-резонансний тест – ВРТ).
Впровадженням методу ВРТ у клінічну практику з 1978 р. займається фірма VEGA (Німеччина), якою були розроблені перші апарати під назвою «VEGA-TEST», які реалізують можливості вимірювання БАТ за цим методом. Більше ніж 15-річні дослідження доктора Шиммеля та його послідовників перетворили цей метод у надзвичайно ефективний метод діагностування.
У 1988 р. канадка д-р Хільда Кларк (магістр природничих наук, біофізик і доктор фізіології), зробивши припущення, що все живе має свою унікальну частоту, дослідним шляхом склала діаграму частот резонансу для багатьох відомих бактерій, вірусів і паразитів. Наступним кроком її дослідження було висунення гіпотези про те, що якщо виявити частоту резонансу бактерії, вірусу або паразита і впливати на них цією частотою, то через кілька хвилин вони вже не будуть випромінювати частоти їхнього власного діапазону, тобто загинуть або необоротно ослабнуть. Після проведення низки досліджень ця гіпотеза підтвердилася. А ідея біорезонансної терапії (БРТ) за допомогою слабких електромагнітних коливань, властивих самому пацієнту, як методу лікування, вперше була висловлена і науково обґрунтована Францом Мореллєм у 1977 році. Ґрунтуючись на законах фізики, Морелль довів, що якщо впливати на людину або паразитів слабкими електромагнітними хвилями з певними характеристиками, то за рахунок резонансу можна спричинити посилення власного біопотенціалу клітин організму або ослаблення потенціалу клітин патогенного організму, аж до його загибелі.
Разом із інженером Еріхом Раше був розроблений метод лікування під попередньою назвою МОРА-терапія, як похідне від Морелль-Раше. Ф.Морелль розглядав весь спектр електромагнітних полів і випромінювань, зокрема і оптичного діапазону, як носій біологічно значимої інформації, який може використовуватися в лікуванні. У розробленій Ф. Мореллєм системі БРТ поряд із власними електричними коливаннями хворого (ендогенна БРТ) застосовувалося також і лікування за допомогою зовнішніх електромагнітних полів і випромінювань (екзогенна БРТ).

Як бачите, у цього методу діагностування досить міцна наукова основа. Відкриття в області квантової механіки, молекулярної біології, генетики, нейрофізіології та психофізіології дають змогу нам по-новому оцінити феномен людського організму. Та і з позиції сучасної біофізики давно доведено, що порушенням на біохімічному рівні людини передують порушення на рівні біофізичному – саме це і є початковою стадією захворювання, яка слабо виражена або поки ще не помітна.

Так яким же чином відбувається дослідження організму в процесі діагностування?
Пацієнт сідає у крісло і до нього «кріпляться» електроди, які і будуть зчитувати вимірювання електричних потенціалів у точках шкірної проекції органів або систем організму. Діагностування проводиться у точках: голова, кисті рук і стопи ніг – саме тут розташована найбільша кількість біологічно активних точок, що відповідають за весь організм загалом і мають специфічні електромагнітні характеристики.
Якщо Ви прийшли до лікаря з будь-якими наявними скаргами, то алгоритм дослідження вибудовується на підставі цих скарг – саме вони є відправною точкою для лікаря, завдання якого не тільки діагностувати необхідні для цього показники, а й розібратися у першоджерелі виникнення захворювання.
Якщо ж Вам необхідно отримати результати певного тесту (наприклад, паразитичний або алерготест), то будуть діагностувати тільки показники, які стосуються окремого розділу.
Якщо ж Ви прийшли з цікавості (тут йдеться про те, що Ви не відчуваєте будь-яких чітко виражених проблем), то грамотний лікар почне з експрес-тесту, який дає змогу максимально швидко оцінити інтегративні показники всього організму і вже на підставі отриманих даних рухатися у конкретних напрямках.
Так ось, як тільки Вас «під’єднали», Ви стаєте частиною замкнутого коливального контуру. Далі під дією дуже слабкого електромагнітного струму починають вимірювання опору шкіри за змінним струмом на різних частотах.
Поняття резонанс передбачає різке зростання амплітуди коливань під час наближення частоти зовнішнього впливу до резонансних частот об’єкта (у цьому випадку – це ВИ), інакше кажучи, це відбувається у разі збігу зовнішньої (що подається) частоти та Вашої власної – йдеться про присутність в організмі частот, максимально наближених до частот тест-покажчиків, що тестуються (заданих системою), – це можуть бути частоти певних патологічних станів організму, різних захворювань або конкретних вірусів, бактерій, паразитів, грибків, токсинів тощо (ми пам’ятаємо, що все живе, включно з патогенними мікробами, вірусами, грибками, бактеріями, мають певну частоту коливань). Власне цей резонанс і відображається на моніторі комп’ютера у вигляді кривих. Інакше кажучи, лікар, обстежуючи біологічно активні точки, посилаючи до кожної різні частотні запити в очікуванні резонансу, отримуючи або не отримуючи його, з’ясовує, чи має певний орган або система пацієнта, який тестується, конкретний набір частот, що характеризує певне захворювання.
Це дає можливість визначити не тільки характер патологічного процесу, а і його локалізацію і за допомогою «зворотного зв’язку» від організму пацієнта виявити причинно-наслідкові зв’язки та етимологію процесів, що відбуваються.
Наведемо простий приклад – необхідно визначити, чи присутній в організмі людини вірус гепатиту А. Слабкий електромагнітний сигнал із частотою, що відповідає цьому вірусу, через датчики «вноситься» в контур людини. Якщо у пацієнта в організмі присутній цей вірус, то виникає ефект резонансу, який фіксується приладом і є позитивною відповіддю.

А яким саме чином діагностування дає можливість визначати причину Ваших недугів?
Для цього наведемо інший приклад – резонанс виникає під час обстеження експрес-методом будь-якого конкретного органа.
Частота коливань окремої молекули та характеристика її хвилі відображає стан тканин та окремих частин організму – здорових і патологічно змінених, а також присутність у ньому патогенних мікробів, вірусів із властивою їм частотою коливань хвилі.
Далі за групами патогенів обирається та, з якою резонує уражений орган, а далі вже з цієї групи методом того самого резонансу підбирається конкретний збудник, на який зреагує Ваш організм. І жодні інші методи діагностування на сьогоднішній день не дають можливості встановити подібні причинно-наслідкові зв’язки.
І ніякої містики, духів предків або паранормальних явищ.
І ось на підставі отриманої картини лікар підбере для Вас суто ІНДИВІДУАЛЬНЕ лікування.