Дуже часто ми в пошуку, здавалося б, легких і швидких шляхів приймаємо необачні рішення, не встигаючи задуматися про їх правильність. Про різницю між імуностимуляторами та імуномодуляторами, непередбачуваність наслідків та сумнівну необхідність.

Перш ніж говорити про таблетки для імунки, непогано було б розібратися, що таке імунна система і як вона працює.

Імунна система

Отже, наша імунна система – складний, тонкий і багатозадачний механізм, що піддається саморегулюванню. Основна її функція – позбавлятися всіх непроханих гостей, які потрапляють до організму ззовні. Тому будь-який патоген, що вторгається в організм, запускає складний каскад реакцій.
Існує два типи імунітету: неспецифічний (або вроджений) та специфічний (набутий). І ці дві системи постійно взаємодіють між собою шляхом найтонших і найскладніших механізмів.
Вроджений імунітет. До основних наших захисників варто зарахувати фагоцити, серед яких нейтрофіли, моноцити (кров), макрофаги (тканини), альвеолярні макрофаги (легені), купферовські клітини (синуси печінки), мезангіальні фагоцити (нирки), синовіальні клітини (суглобові порожнини) плюс різноманітні білки. Логічно, що на стан цього імунітету впливає стан органів: легені, печінка, нирки.
Специфічний імунітет «навчається» у процесі потрапляння всередину організму різноманітних непроханих гостей. У клітинах це лімфоцити, молекули у плазмі крові – імуноглобуліни. Крім цього, клітини різних імунітетів будуть відрізнятися ще й рецепторами, які розпізнають непроханих гостей.

Розвиток імунної відповіді відбувається в лімфовузлах і селезінці – у цих органах сконцентрована максимальна кількість імунних клітин. Звідки вони туди потрапляють? Із кісткового мозку, де зароджуються всі можливі типи клітин, які згодом стануть імунними. Водночас клітини вродженого імунітету виходять звідти вже готовими до використання (вони відразу потрапляють у кров), а от іншим (наприклад, Т-лімфоцитам) доведеться пройти не тільки суворий відбір на профпридатність, а й навчання. Вони пройдуть далі в тимус (невеликий, але важливий орган імунної системи, який зветься ще вилочковою залозою), який відповідає за подальший відбір лімфоцитів. Не придатні до роботи (які надто активно або мляво реагують) будуть знищені – це близько 95 % вхідних, кращі будуть відпущені на волю (селезінка, лімфовузли), готові до виконання своїх основних завдань. Вони ж відповідають за вироблення антитіл, які у разі наступного проникнення бувалого патогена в організм швидше запустять відповідну реакцію на знищення.
Водночас на різні патогени у імунної системи буде різна відповідь, і відпрацьовувати своє завдання вона буде по-різному, залежно від рівня загрози, залучаючи різні клітини та задіюючи різні типи імунітету.
Робота імунної системи, каскади реакцій, що відбуваються в ній, виявляються ще складнішими. Але зараз не про це.

Слон у посудній лавці
І тут з’являємося ми зі своєю «ідеєю фікс» чимось допомогти імунній системі, найчастіше спираючись на власні суб’єктивні відчуття або пораду лікаря, фармацевта в аптеці – потрібне підкреслити.
Приймаючи будь-який із зазначених нижче препаратів, ми намагаємося насильно відкоригувати роботу злагодженої системи, безцеремонно втручаючись у неї.
Погіршує картину той факт, що зазвичай здорова людина не купуватиме подібні ліки – в них просто немає потреби. Найчастіше їх прихильниками є люди, які часто хворіють і шукають у них швидкий порятунок.

Імуномодулятори VS імуностимулятори
Головне завдання імуностимуляторів, виходячи з назви, полягає в тому, щоб стимулювати імунну систему. Вони примусово змушують її проявляти активність, примушуючи кістковий мозок виробляти в рази більшу кількість клітин.
Тепер уявімо собі, що до вашого організму потрапив вірус/інфекція, а ви намагаєтеся «допомогти» прискорити процес одужання. За цих обставин ваша імунна система і так не ОК, а ви раптом вольовим рішенням вмикаєте для неї режим форсажу. В цьому випадку «робота на знос» завдасть системі швидше шкоди, ніж користі.
Імуномодулятори повинні відбалансувати імунну систему організму, водночас, залежно від різновиду препаратів, вони впливають не на всю систему загалом, а на певні її частини.
Спеціалісти виділять групи препарати, які впливають на:

• моноцити-макрофаги,

• Т-лімфоцити,

• В-лімфоцити,

• природних кілерів (NK- і K-клітини).

І навряд чи ви точно знаєте, які клітини імунної системи необхідно стимулювати в кожному конкретному випадку.
Чи здатна імунна система правильно відреагувати на імуномодулятор і чи отримаєте ви той ефект, на який сподівалися, залишається загадкою.

Слухаємо спеціалістів
Ліричний відступ
Відповідно до сухої статистики у процентному співвідношенні найбільша частота призначень препаратів для імунітету (модулятори або стимулятори) припадає на частку терапевтів – близько 25-27 %, за ними крокують педіатри – 13-15 %. Імунологи та алергологи, зверніть увагу, займають у цьому переліку останнє місце – на них припадає лише від 1 до 4 % призначень імуномодуляторів.
А от якщо ви уважно ознайомитеся з науковими дослідженнями та загальнодоступними науковими публікаціями, а не будете сліпо слідувати порадам реклами або сумнівних інтернет-ресурсів, ви помітите, що існує єдина думка, яка полягає в тому, що підставою для призначення імунопрепаратів має бути обґрунтована певними серйозними системними захворюваннями або станами (розсіяний склероз, захворювання крові, важкі форми астми), але у жодному разі не застудами, що часто повторюються. Вкрай рідкими є випадки, коли імунна система пацієнта дійсно потребує додаткової стимуляції.
Водночас на Заході зупинено виробництво декількох видів подібних препаратів, оскільки клінічна практика говорить про зростання кількості аутоімунних захворювань.

Аутоімунні захворювання
Ця страшилка з американських фільмів про лікарів (пам’ятаєте доктора Хауса з вовчаком?) не лякає нас лише через нашу необізнаність. А дарма. Ніхто не пояснює серйозність процесів, що відбуваються в організмі під час аутоімунного захворювання. Імунна система, що є нашим найвідданішим захисником, раптом починає сприймати власні клітини, тканини або цілі органи як чужорідні та запускає механізм їх знищення. І тоді із союзника вона стає найлютішим ворогом, який працює на повну потужність проти свого ж господаря. За цих умов традиційна медицина сміливо розводить руками, заявляючи про те, що в подібних випадках є безсилою.

Що робити?
Статистика нашої 15-річної клінічної практики говорить про те, що у 95 % пацієнтів, які звертаються до нас, під час первинного діагностування показники імунної системи знаходяться в такому «загнаному» стані, що найменше втручання в її роботу не тільки не показано, а й виключно неприпустимо. І індивідуальна перевірка будь-якого імунного препарату показує непереносимість у подібних пацієнтів, що підтверджує категоричну неприпустимість і непередбачуваність наслідків їх застосування.

Нелогічно намагатися “підняти” імунітет і абсолютно не звертати увагу на те, що стало причиною його зниження. І якщо ви часто хворієте, може варто все ж розібратися, чому імунка дає збої? Звичайно, погана екологія, неякісні продукти, абсолютно нездорове харчування, малорухливий спосіб життя, поганий стан ШКТ (пригадуємо вроджений імунітет) – за всім цим треба стежити. Але… Насамперед треба позбавлятися внутрішніх запальних процесів, що заважають коректній роботі імунної системи. Зазвичай подібні запальні процеси спричинені інфекційними агентами (вірусами, бактеріями, грибками, паразитами). Особливо серйозної шкоди завдають ресурсам імунної системи герпес-вірусні інфекції (але про це – наступного разу). Позбавлення від запальних процесів допоможе «вивільнити» ресурс імунної системи. Не обтяженому іншими завданнями імунітету буде легше впоратися з атакою зовнішніх агресорів.